У 91-річної бабці з Волині виросли зуби! ФОТО

Анастасія Василівна РЕДЬКОВИЧ  – одна із найстаріших жительок одного з найбільших сіл не лише Ратнівщини, а й Волині – Велимчого.  Вона народила і виховала двоє дітей.  Має  три внуки і сім правнуків.  Якраз, коли в одного з правнуків різалися зуби,  бабця й повідомила, що зуби ріжуться  і у неї.  
 
– Та ось подивіться, – мовила бабця і відкрила свій беззубий рот.  
 
І донька перевірила. Ріжуться.  Спереду, у верхній щелепі, на місці других різців, де колись були зуби, і яких не стало уже літ-а-літ тому. Один уже  виліз наверх, а інший саме витикається.
 
А бабця далі:
 
– Все болять і болять мені ясна в цьому місці, де зуби тепер ростуть. Вже і їсти не можу  – настільки боляче. Не можу й доторкнутися до ясен. І сама собі не вірю, але ж ростуть.
 
Ця новина швидко облетіла рідних і сусідів, долетіла і до нас, журналістів.
Коли я зайшла в оселю  до бабки Насті, вона сиділа на дивані чистенька, гарна. Незважаючи на літа, при хорошій пам’яті. 
 
– У мене сім старих зубів ще є. П’ять знизу і два – зверху. Всі інші повипадали, зогнили, тільки два з них вирвала у лікарні. Вже років із  п’ятдесят тому. А тепер мучуся від болі, бо стали молоді зуби рости. Такого ніде не чула, хоч скільки літ прожила. Ось подивіться, ростуть.
 
Я навіть окуляри витягла із сумки і заглянула бабці в рот. І насправді, у баби зуби молоденькі, гарні, як у дитини! Дивина.
 
 – Важке у мене життя було, ох, яке важке, – продовжує бабуся. –  Без матері я зростала, при мачусі, а діти мої – без батька. Вийшла заміж за дві неділі перед Пилипівкою, а вже 9 травня забили мого чоловіка у лісах. Він і на фронті був, і у партизанах довго, а загинув після війни. Була я і у Німеччині, шістнадцятилітньою дівчиною забрали. Правда, там мені добре було, хоча робила важко.  Господар двадцять корів мав, я їх доїла ще й на поле йшла до роботи. Але годували мене добре – що самі господарі їли, те й мені давали. Тільки ось зимою дуже холодно було. Жила в приміщенні, яке не опалювалося. Спала на перині, периною і вкривалася, три подушки мала, але мерзла-мерзла в холодній постелі. А вже вдома і голодною була, і холодною.  
 
Бабця пригадує: оскільки була без чоловіка, чоловічу роботу сама робила. Пішла якось у ліс дрова заготовляти, а мала одну-однісіньку спідницю. Рубала дрова, а спідниця все заважає, то зняла її. А вона й згоріла біля вогнища, якого розклала. Залишилася в одному  переднику...
 
Але люди шкодували, допомагали жити, не ображали. Помагали і скосити, і іншу роботу зробити, не залишали зовсім одну з бідою.  А бувало,  що і їсти немала що... 
 
– Ой, важко жити було, – продовжує бабуся. –  Зосталася без чоловіка, якраз чекала дитину, ні хати, нічого не було. Чоловік мав ліс на хату, то свекруха того ж самого тижня, коли він загинув, хутчій продала. Вже через сім років, то сіни відірвала від своєї хати і мені дала. З тих сіней я невеличку хатину зробила, там і жили. А вже потім у батьківську хату перебралася, то ще мала мороки, поки її викупила у  батькових дітей від іншої дружини. Вони мені й самі сказали, щоб перебралася у ту хату, бо ж пусткою стоїть, а потім надумали продати. То, якби не сільський голова, осталася б без хати. А він порадив грошей позичити і сплатити за неї. Добрі люди позичили – одні 500 рублів, і інші 500. Пішла на роботу дояркою і ті гроші за рік віддала. Я не ображаюся на родичів, що так хотіли зі мною обійтися. Й вони до мене хороше відносились і до того, і після того випадку.  
 
– Моя мама весь вік важко працювала, – продовжує Ганна. –  Вона й зараз без роботи не може, все рветься до неї. Ще років два тому, то і на поле брала її. Одного дня не взяла картоплі копати, зважаючи на її старість, то поки ми приїхали додому, мама так розплакалася, так розхвилювалася, що довелося заспокійливі таблетки давати. 
 
– Ох, пережила я – пережила, – бідкається далі баба Настя. – А от Бог смерті не дає… Не раз плачу. Живу довго, а робити не можу, а без роботи жити не можу. Біда.
 
– А як Вам зараз живеться?
 
– Добре зараз. А що ж тепер жити?!
 
Відносно молодих зубів у 91-річної бабці, спитала у  стоматологів, вони ж дивуються – у їхній практиці такого не було.
 
Поцікавилася в Інтернет-виданнях. Виявляється, такі випадки є. Молоді зуби ростуть навіть і у старших людей. Та буває, що дідусі з бабусями звертаються  до  стоматологів, і ті засвідчують, що це не зуби, а нарості кісток, але буває, що лікарі, пересвідчившись, що це дійсно молоді зуби, тільки розводять руками. 
 
Найстаріший житель, у якого виросло три молодих зуби, 132-річний Бахрам із Азербайджану – лікарі пояснили це диво можливим омолодженням організму, яке настає при здоровому способі життя. А найбільш «зубастою» бабусею вважається 90-літня жителька Шанхаю, у якої виросло у такому віці аж 25 молоденьких зубів, які склали разом з уцілілими повний комплект. Отакої!
 
http://slovovolyni.com/ukr/volyn/36617/

 

 

СМАРТ-БЛОГИ

Новости регионов